Сценарій Дня пам’яті Чорнобильської трагедії «Пам’ять з полиновим присмаком болю»

Сценарій Дня пам’яті Чорнобильської трагедії «Пам’ять з полиновим присмаком болю» Мета: формувати в учнів патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи; вчити їх співпереживати, виховувати любов до рідної землі. Ведучий1. Ти відомий сьогодні кожному – Не ім’ям своїм, бідою. Тою вулицею порожньою Понад прип'ятською водою… Вед 2Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе! У якому ти жив сторіччі? Запеклись перестиглі ягоди, Наче кров на твоїм обличчі. Ведучий1. Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Вед2. Чорнобиль! Біль мій на віки, І Хрест народу ти мого, Минуть століття як роки, А слід залишиться його. Ведучий1. Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди звідусіль, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить. Ведучий.2 Пізно вночі, а саме о 1год. 23хв і 10сек., коли й сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, заревом вирвався з обіймів пітьми вогонь, що світився зовсім не природно. Сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух. Вед 1Неначе збулись пророчі слова святого Івана Богослова , наведені у кінці Вічної Книги : ”…велика зоря спалахнула з неба, палаючи як смолоскип. А ймення зорі тій Полин...” Вед 2 Спливають роки …Ось і минає 31 рік від тієї “чорної суботи”, яка принесла нам чорнобильську трагедію; з якої розпочалося нове літочислення для України і всього людства. Вед1 Аварія, що сталася на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, назавжди залишиться у пам’яті людства, як застереження, що науково-технічний Прогрес може принести і гіркі плоди. Пісня «Над землею тумани»(дівчата) Ведучий2. Незримий радіаційний вогонь обпалював не тільки людей. Флора і фауна Полісся, здавна відомими своїми грибними і ягідними місцями, мисливськими угіддями, потерпали від атомного удару вже першого після аварійного літа. На ходу завмирали працьовиті мурахи, на льоту падали швидкі птахи Уч1 Жорстока ноче, О, яка ти довга! В тобі, як крик і мука, Вість одна… Ті, що пішли в огонь, Ввійшли у стогін І в душу, болем згорнену до дна. І, може, стали ми від болю ближчі, Четвертий блок заповнив думи вщерть… Як відродить землі ясне обличчя, Коли нічим не зупинити смерть? Уч2 Рахунок буде 904. Всіх поіменно – У не забуття… І буде суд, який поверне віру, Та не поверне молоді літа… Уч3 Хто квітень наш Отак підступно зрадив, Що стільки горя, аж рида весна? І хто тепер такій Біді зарадить?! Щоб жив Дніпро і Щоб жила Десна Уч4 Коли в біді не треба моїх рук? Не слюсар, не бетонник і Не лікар… Що – педагог, Коли горить Земля? Я учням помисли віддам Навіки, Щоб біль і подвиг Сили їм вселяв… Та тільки все, Усе буде потім. А в ніч о цю! Горить земля моя! Ведучий1. Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Учень(вірш) Зойкнула земля чаїним криком: - Сину, вбережи і захисти! Вийшла мати із іконним ликом: - Йди, синочку. Хто ж коли не ти. Спалахнуло небо, впало крижнем: - Боже, вбережи і захисти! Вийшла жінка з немовлятком ніжним:- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти? І уже ні сина, ані мужа. Лиш розверсті зоряні поля... Та пліч-о-пліч стали біль і мужність. Дух і Воля. Небо і Земля. Ведучий2. Чорнобиль… Біда розчинилася в ароматі квітучих садів, у воді сільських криниць, пожовтила верхівки вічнозелених сосен. Та хіба тільки в них? Ця трагедія увійшла в усі хроніки людства. А що вже говорити про Україну?! Це незагойна рана для сотень грядущих поколінь. Ведучий1. Наш уклін, довічна вдячність загиблим та усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену нашу рідну землю. Ведучий2. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Хвилина мовчання Ведучий1. Минуло тридцять два роки, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно непокоїть людей. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям і життям. Ведучий2. Це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш біль. Вед1Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка Покотилась до обрію, збурила зоряну синь На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко Бо Чорнобиль – трава – не полин. Вед2Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш? І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько. Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх? Вед1Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка… Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба, Вед2 І петля радіації стягує шию твою Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба Знай, що Бог ще чекає молитву твою. Пісня «Молитва» Вед 1Ось позаду – 31 рік біди, а попереду – 1000 знаків запитання, розгадувати які будуть ще й внуки та правнуки цієї трагедії. Вед2 Бог подарував нам рай на землі. Ось і сьогодні нас зігріває ласкаве сонце, дарує нам свій чаруючий спів пташка, лагідно всміхається викльовуючись із бруньки молодесенький листочок, парує чорнозем, який ощасливує нас повносилим колосям, що проростає з малого зернятка. Вед1 Будьмо обачними. Не творімо в цьому раю пекла. Берімо уроки Чорнобиля кожен з нас у своє мислення, у свої почуття, у свої вчинка, у своє життя. Вед2 15 січня 2000 року Чорнобильську АЕС закрили. Світ зітхнув з полегшенням. Обіцянок було багато, та більшість з них і досі не виконані. Вед1Лишається тільки сподіватися. Сподіватися, що подібного лиха біль не станеться, що люди схаменуться, що винаходи вчених будуть дійсно на користь людству, що ми будемо обережними й далекоглядними. Вед2 Хай про це нам завжди нагадують дзвони Чорнобиля, і нехай він поселяє віру в наших душах, віру у власний розум і віру у власну Батьківщину, любіть та оберігайте свій край, свою землю! Пісня» Заспіваймо пісню за Україну»